Будьмо знайомі!

У наш час вже інакше сприймається школа, вчитель. Чому ж ніхто не звертає увагу на клопітку роботу вчителя, не цінує її? Як повернути престиж учительської праці?

Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже чотирнадцятий рік... Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого – людських душ. Викладач допомагає навчатися тому, хто прийшов до храму Науки. Своєю компетентністю і обізнаністю ти запалюєш вогники інтересу і бажання пізнати щось нове.

Наша гімназія – найдивніша країна, де кожен день не схожий не попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і витрачати час на порожнє, де кожен учень – це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися,  де весь час треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнаватися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій "країні" уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх викладачами.

Але, щоб запалити, потрібно горіти самому: запалюючись, захоплювати, запалювати і водночас самому сяяти. Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаєш, і тих, кого навчаєш. Їх треба знати. Вздовж і впоперек. Поважати і довіряти. Берегти «собори дитячих душ».

Учитель допомагає своїм вихованцям, направляє на шлях, підтримує у хвилини тривоги і розпачу, випускає у великий світ.

Кожен учитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати в них довір’я і викликати інтерес до самого простого процесу оволодіння знаннями і виховання в собі найкращих людських рис.

Ось уже дев’ятий рік я працюю в гімназії з дітьми. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зробити. Потрібне багато чого знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна і виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитини, яка в майбутньому стане Людиною. Він буде завжди пам’ятати того, хто посіяв зернятка знань в його людській душі і свідомості.

Вслід за Лесею Українкою хочеться побажати: «Хай же привітним і теплим промінням Божа іскра горить…» Учителя і Учня.

Я – Учитель, і я цим пишаюсь. І хоч працювати приходиться в нелегких умовах нашої «ринкової» економіки, яка мало що робить для створення матеріальних умов для педагогів школи, мене не залишає бажання вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, в ім’я високої мети - навчання і виховання Людини.

Ні на мить не залишає думка : ти – взірець, взірець у поведінці, способі життя, відношенні до звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованці щось хороше, проектуєш і розвиваєш його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал і вони вірять тобі. Бо ти – Учитель.

Найголовніше не зійти з обраної дороги, якою ти пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане – сонячний, радісний, яскравий Світанок…

Бо ім’я твоє – Учитель, а праця твоя вічна….

Розуміючи важливість завдань, які стоять перед освітою сьогодні, я, Тетяна Миколаївна Брожик, працюю над проблемою підвищення культупи, виховного процесу в умовах впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у вихований процес і маю певний досвід їх впровадження.

Особистий внесок  полягає в розробці навчальних презентацій, методичних рекомендацій щодо організації підготовки до ЗНО з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, окремих висновків і пропозицій щодо змісту навчання української мови та літератури на основі інформаційно-комунікаційних технологій; методичних рекомендацій у формуванні інформаційної культури.

Мій досвід роботи свідчить, що використання запропонованих технологій значно підвищує когнітивну активність учнів, вдосконалює навчально-виховний процес, створює атмосферу творчої діяльності учнів. Школярі вчаться висувати гіпотези, робити висновки, досліджувати результати, класифікувати матеріал. У них підвищується інтерес до навчання, реалізується принцип доступності в навчанні, здійснюється диференційований підхід, ведеться індивідуальна робота з учнями. У таких умовах мої вихованці розвивають свій творчий потенціал, демонструють здібності, пропонують нестандартні підходи до вирішення практичних завдань. У процесі підготовки до уроків діти пов’язують теорію з практикою. Поширюється загальний кругозір учнів, збагачується словниковий запас. Усе це свідчить про підвищення рівня інформаційного та духовного розвитку учнів.

Таким чином, учні готуються до повноцінного життя в новому інформаційному суспільстві, успішно синтезуючи в собі високу естетичну культуру, досконалий інтелект, творчий потенціал.

Переконана, престиж учительської праці відродять ті учні, які стали випускниками Броварської гімназії ім. С.І. Олійника. Діти, все у Ваших руках!